Сьогодні рекомендуємо прочитати «Чорну риторику». До речі, книжка більш ніж варта уваги, тож статей буде кілька.

Що це взагалі таке? Автор книжки Карстен Бредемайєр дає визначення: «Чорна риторика — це виражене словами домінування переможця, переконливе завдяки послідовному використанню всіх засобів та інструментів, доступних у мовній сфері: вербальних, паравербальних і невербальних, тобто мовленнєвих, тілесно-мовленнєвих сигналів і сигналів, що супроводжують мовлення». Звучить багатообіцяльно, правда?

Оскільки чорна риторика — це насамперед мовлення, розмова, Бредемайєр наголошує на кількох пунктах:

1. Вимоги й заклики спонукають до дії. Створити цей імпульс — основна функція нашого мовлення.

2. Часто ми підміняємо дію словами. Говоримо про плани, даємо собі обіцянки, міркуємо про список справ, але не завжди робимо те, що сказали. За словом обов’язково має йти вчинок.

3. Наше мовлення допомагає організувати й упорядкувати дію: створювати стратегії, координуватися з іншими людьми тощо.

4. Мовлення узаконює наші дії, коли ми говоримо про те, як слід чи не слід поводитися.

5. За допомогою мовлення ми передаємо свої вчинки й дії.

6. Наше мовлення — найкращий інструмент комунікації. Хтось не вміє використовувати його на повну силу. Але чорна риторика допоможе вам відчути всю міць і велич цієї зброї.

Що є що?

Про наше мовлення та способи його використання існує ціла низка наук. Треба в них розібратися.

Риторика — наука про ефективне використання мовленнєвих засобів для публічного виступу. Збірка технік і навичок, що допомагають переконати слухачів у чомусь.

Про ерістику й полеміку можна прочитати окремо.

Рабулістика — мистецтво витонченої аргументації. Вона допоможе побудувати власну систему аргументів і зруйнувати чужу.

Чорна риторика — це певна суміш, конгломерат риторики, еристики, рабулістики, полеміки та всього іншого, що допоможе домінувати в будь-якій розмові, максимально ефективно використовувати мовлення й домагатися бажаного силою слова. Чорна риторика допоможе і в нападі, і в захисті: ви навчитеся уникати маніпуляцій та впливу магії чужих слів.

7 правил хитромудрої риторики

1. «Дивитися в рот людям»

Висловлювати думку треба просто й чітко, жваво та зрозуміло. Усе, що ви хочете сказати, має бути доступним для розуміння кожної людини.

Зважайте: складно побудовані фрази, безліч абстрактних понять і незнайомих для більшості слів втомлюють. Навіть якщо люди вас розумітимуть, вони просто втомляться слухати. Так не треба запалювати натовп.

Не кажіть «консолідація», кажіть «об’єднання», не складайте речення на 3–4 рядки, висловлюйтеся коротше, без води, химерності й лушпиння.

Учіться спрощувати, говорити про складне простою мовою, бути лаконічними.

2. Виокремлювати основні положення

Під час виступу ви маєте підкреслювати й усіляко виділяти головні висновки.

Наприклад, можна прямо підбити підсумок: «Звідси випливає, що…», «Отже, можна сказати, що…» тощо.

Не бійтеся повторитися: набагато гірше, якщо хтось не зрозуміє, до чого ви вели. Тоді він не лише не засвоїть конкретну тезу, а й може втратити інтерес до всього виступу.

3. Чітко позначати головну думку

Головну думку треба висловити якомога швидше, бажано в перші секунди.

Вона має бути сформульована коротко, чітко й зрозуміло, а також бути переконливою. Намагайтеся уникати зайвих узагальнень і абстракцій. Лише конкретика. Що, коли, для чого і навіщо.

Текст вашого виступу забудуть, але головну думку пам’ятатимуть. Тому треба як слід попрацювати над тим, як вона звучатиме.

4. «Карфаген має бути зруйнований»

Ви маєте постійно повторювати головну думку, повертатися до неї, нагадувати про неї. Вона має передавати те саме, але звучати по-різному: синоніми, переставляння слів та інші засоби стануть у пригоді.

Не забувайте: що частіше людина щось чує, то охочіше починає в це вірити. І пам’ятайте про ефект краю: треба почати й завершити виступ повторенням головної ідеї.

Міцно закарбуйте головне повідомлення у свідомості слухачів. І не один раз.

5. Контраст

Так чи ні, чорне чи біле, одне чи інше. Контраст виявляє переконаність і спрямованість думки мовця.

«Необхідність вибору ускладнює доступ до головної думки, і невипадково слово презентація означає “пред’явлення” (своєї позиції)», — пише Бредемайєр.

6. Розмивання меж — перевага

Можна не обтяжувати себе вигадуванням складної й переконливої аргументації, перевіркою фактів чи формулюванням доказів. Достатньо розмити межу між правдою й брехнею, інформацією та дезінформацією або її приховуванням — і ви досягнете свого: зможете переконати слухачів у чому завгодно.

Детальна й химерна аргументація відлякує слухачів. Їм не хочеться розбиратися в тонкощах і напружувати звивини. Їм потрібна простота.

Зрозумілість, красномовство й простота важливіші за логіку, послідовність і чесність.

7. Адресність

Ви маєте заперечувати не аргументам і доказам опонента, а самому опонентові. У цьому ключ до успіху.

Ви маєте збити опонента з пантелику, змусити його говорити й виправдовуватися. Це важливий крок до перемоги.

Виступаючи публічно й намагаючись у чомусь переконати людей, звертайтеся саме до них. Залежно від аудиторії та мети виступу визначте групу, до якої звертаєтеся. Це може бути нація, населення міста, соціальний прошарок, група за професійною чи релігійною ознакою тощо.

Звертайтеся до слухачів, називайте їх, дайте їм відчути, що вони учасники дискусії, а не випадкові свідки. Це дасть величезну перевагу.