Продовжуючи вчорашню тему контент-стратегії (сподіваємося, ви стежите за нашими дописами), сьогодні поговоримо про те, де взяти натхнення. Підживити його можна чужою творчістю, власними спогадами, мріями, снами й навіть страхами. Обирайте те, що вам ближче, або використовуйте все одразу. І, звісно, найкраще слухати класиків 😉 Невеликі дописи мають більше спільного з книжкою, ніж ми схильні думати.
1. Читайте
Вільям Фолкнер:
Читайте, читайте, читайте. Читайте все: макулатуру, класику, добре й погане — і вивчайте, як це робиться. Так тесля, працюючи учнем, опановує прийоми майстра. Читайте! Ви вберете це в себе.
2. Покличте колег
Мартін Еміс:
Коли я мучаюся над реченням, яке вже народилося, але ще не набуло форми, я іноді думаю: а як би його сформулював Діккенс, а Беллоу чи Набоков? Сподіваєшся, що це допоможе й тобі.
3. Дивіться кіно
Салман Рушді:
Багато моїх літературних ідей сформувалися ще в юності під впливом великого світового кінематографа шістдесятих і сімдесятих років. Мені здається, у Бунюеля, Бергмана, Годара й Фелліні я навчився не менше, ніж із книжок.
4. Прислухайтеся до себе
Джордж Бернард Шоу:
Тільки людина, яка пише про себе і свій час, може писати про всі народи й усі часи.
5. Відчувайте
Една Фербер:
Думаю, щоб писати добре й переконливо, треба отруїтися емоціями. Неприязнь, невдоволення, образа, нападки, уява, шалений протест, почуття несправедливості — усе це чудове пальне.
6. Більше конкретики
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Почніть із конкретної людини — і ви виявите, що створили типовий образ. Почніть із типового образу — і зрозумієте, що не створили нічого. Анітрохи.
7. Дозвольте їм діяти
Андре Жід:
Поганий романіст створює своїх героїв; він спрямовує їх і змушує говорити. Справжній романіст слухає їх і спостерігає за їхніми діями; він чує їхні голоси ще до знайомства з ними.
8. Не спрощуйте
Лев Толстой:
Один із найзвичайніших і найпоширеніших забобонів — думка, що кожна людина має лише якісь певні властивості, що бувають люди добрі, злі, розумні, дурні, енергійні, апатичні тощо. Люди не бувають такими… Люди — як річки: вода в усіх однакова і всюди та сама, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна, то каламутна, то тепла. Так само й люди. Кожна людина носить у собі зародки всіх людських властивостей і часом виявляє одні, часом інші, і часто буває зовсім не схожа сама на себе, залишаючись водночас тією самою людиною.
9. Чого вони хочуть?
Курт Воннеґут:
Коли я викладав літературну творчість, то казав студентам, що їхні персонажі на самому початку книжки мають чогось дуже сильно бажати, хоча б склянки води. Навіть герої, паралізовані безглуздістю сучасного життя, усе одно часом мають пити воду.
10. Подумайте про оточення
Антон Чехов:
Мимоволі, створюючи оповідання, передусім дбаєш про його рамки: з-поміж безлічі героїв і напівгероїв береш лише одну особу — дружину чи чоловіка, — розміщуєш її на тлі й змальовуєш тільки її, її підкреслюєш, а решту розкидаєш на тлі, наче дрібні монети, — і виходить щось на кшталт небесного склепіння: один великий місяць, а навколо нього безліч крихітних зірок. Та місяць не вдається, бо його можна зрозуміти лише тоді, коли зрозумілі й інші зірки, а зірки не опрацьовані.
11. Плануйте
Едгар По:
Будь-який сюжет, гідний так називатися, треба ретельно розробити до розв’язки, перш ніж братися за перо. Лише не випускаючи з поля зору розв’язку, ми зможемо надати сюжету потрібної послідовності чи причинності й змусити події, а особливо інтонації в кожному місці оповіді, сприяти розвитку задуму.
12. Починайте з цікавого
Олександр Дюма-батько:
Починайте з цікавого, а не з нудного; починайте з дії, а не з експозиції; розповідайте про героїв, коли вони з’являються, а не виводьте їх на сцену після того, як про них уже розповіли.
13. Інтригуйте
Девід Лоуренс:
Коли книжку зрозуміли, коли її пізнали, а її значення визначили чи встановили, вона загинула. Книжка живе, лише поки здатна зворушувати нас, причому по-різному; і щоразу, коли ми читаємо, у нас складається інше враження про неї.
14. Редагуйте
Ернест Гемінґвей:
Після того як ви навчилися писати, наступне завдання — зуміти передати читачеві кожне відчуття, кожне почуття, образ, емоцію. Якщо працюєш олівцем, у тебе є три спроби перевірити, чи сприймає читач написане так, як ти задумав. Перша — коли перечитуєш; потім — коли передруковуєш на машинці, і остання — під час вичитування коректури. Якщо працювати олівцем, шанси поліпшити результат зростають на одну третину, тобто на 0,333, а це чортівськи добре навіть для середньостатистичного бейсболіста. Крім того, текст довше залишається сирим, а отже, його можна допрацювати.
15. Радьтеся
Марк Твен:
Часом ви думаєте, що вичитуєте книжку, а насправді вичитуєте власні думки; ваші твердження однобічні й повні прогалин, але ви цього не розумієте, бо подумки заповнюєте їх під час читання. Іноді — хоч і нечасто — коректор видавництва рятує вас, роблячи безсторонню (а вам вона здається образливою) позначку на полях. Ви знаходите потрібний абзац і розумієте, що уявний кривдник мав рацію і що ви забули написати те, що мали на увазі: ви повісили газові ріжки, але забули запалити газ.
16. Будьте безжальними
Семюел Джонсон:
Перечитайте свої твори й, натрапивши на уривок, який здається вам особливо прекрасним, викресліть його.
17. Будьте простішими
Марк Твен:
Я помітив, що ви використовуєте просту мову, короткі слова й речення. Так і слід писати англійською — це сучасний і найкращий підхід. Дотримуйтеся його, не дозволяйте вповзати у вашу прозу пушинкам, квіточкам і багатослів’ю.
18. Будьте лаконічними
Ернест Гемінґвей:
Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може багато чого не сказати, і якщо він пише правдиво, читач відчує все пропущене так само сильно, якби письменник про це сказав. Велич руху айсберга в тому, що лише одна восьма його частина здіймається над поверхнею води. Письменник, який багато чого опускає через незнання, просто залишає порожні місця.
19. Показуйте, а не розповідайте
Клайв Льюїс:
Не пишіть «це було чудово», а змусьте нас самих сказати «чудово» після прочитання уривка. Річ у тім, що всі ці слова (жахливий, прекрасний, огидний, вишуканий) кажуть читачеві лише одне: «Зробіть мою роботу за мене!»
20. Будьте точними
Ґабрієль Ґарсія Маркес:
Якщо ви скажете, що в небі літають слони, вам не повірять. Але якщо скажете, що в небі літають чотириста двадцять п’ять слонів, — вам, імовірно, повірять. Роман «Сто років самотності» переповнений подібними прийомами.
21. Не мудруйте з метафорами
Хорхе Луїс Борхес:
У молодості я завжди полював на нові метафори. Потім зрозумів, що справді вдалі метафори завжди однакові: ви порівнюєте час із дорогою, смерть зі сном, життя з мрією, і це найвеличніші метафори в літературі, бо вони торкаються самої суті. Якщо ж вигадувати метафори, вони дивують читача на частку секунди, але не викликають глибоких емоцій… Думаю, це краще, ніж шокувати читачів і знаходити зв’язок між предметами, якого ніхто раніше не помічав, бо жодного зв’язку насправді немає.
22. Використовуйте дієслова
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Будь-яка прекрасна проза тримається на дієсловах, які утримують усе речення… Рядок «Змерзлий заєць ховається, шкутильгаючи» настільки живий, що пробігаєш його очима, майже не помічаючи, але він забарвлює своїм рухом усю поему: кульгавість, спроби сховатися, тремтіння від холоду одразу постають перед очима.
23. Викреслюйте прикметники
Антон Чехов:
Читаючи коректуру, де можна, викреслюйте означення іменників і дієслів. У вас так багато означень, що читачеві важко розібратися, і його увага втомлюється. Зрозуміло, коли я пишу: «людина сіла на траву»; це зрозуміло, бо ясно й не затримує уваги. Навпаки, важко зрозуміти й обтяжує мозок, якщо я пишу: «висока, вузькогруда, середнього зросту людина з рудою борідкою сіла на зелену, уже зім’яту перехожими траву, сіла безшумно, несміливо й боязко озираючись». Це не відразу вкладається в голові, а белетристика має вкладатися миттєво.
24. Менше знаків оклику
Френсіс Скотт Фіцджеральд:
Позбудьтеся всіх цих знаків оклику. Ставити знак оклику — це те саме, що сміятися з власного жарту.
25. Не сперечайтеся
Трумен Капоте:
Ніколи не опускайтеся до полеміки з критиком, ніколи. Пишіть листи видавцеві подумки, але не записуйте їх.
26. Робіть те, чого хочете
Джозеф Геллер:
Як письменник я цілком задоволений, бо написав лише те, що хотів написати, і мені ніколи не доводилося працювати з людиною, яка мені була б неприємна. Для мене це і є мірило успіху: робити те, чого хочу, і не мати справ із тими, з ким не хочу мати справ.
27. Отримуйте задоволення
Лео Ростен:
Часто стверджують, що найглибше задоволення письменник знаходить у тому, що його читають. Я так не думаю: найбільше задоволення письменникові приносить сам процес роботи, мовчазна алхімія творчості. Перспектива залишитися непрочитаним — болісна, але це відкладене покарання. Неконтрольована радість криється в пристрасній та інтенсивній творчості, наполегливому самовираженні, збудженні й екстазі, які змушують нас навпомацки пробиратися серед тіней і теорій бездушного світу.