Припустімо, що за один робочий день ви можете виконати 10 завдань. Візьмімо ще одну людину, якій до снаги таке саме навантаження. Здавалося б, наші зусилля об’єднаються, і наприкінці робочого дня буде виконано 20 завдань. На практиці так не станеться: вдасться зробити приблизно 18 завдань — 93% від очікуваної норми.

Додаємо до проєкту ще чотирьох людей і замість запланованих 40 завдань отримуємо 34 — 85% від норми. Збільшуємо кількість учасників до восьми й замість 80 завдань отримуємо 39 — 49% від плану.

Ці цифри не випадкові: схожий результат можна отримати майже в будь-якій справі, яку виконує група людей. Причина — у людській психології, а наукова назва явища — «ефект Рінгельмана», або «ефект соціальної ліні». Поговорімо про те, чому він виникає і як зменшити його вплив.

Чому він виникає

У психології ефектом Рінгельмана називають тенденцію до зниження продуктивності окремих членів групи зі збільшенням її чисельності. Цей ефект виявив французький інженер Максиміліан Рінгельман (1861–1931). У своїх експериментах він показав обернену залежність між розміром групи та індивідуальним внеском у спільне завдання: людина продуктивніша, коли працює над проєктом сама, без колег.

Зниження продуктивності можна пояснити падінням мотивації та проблемами з координацією. Коли людина працює сама, вона покладається лише на власні сили. Якщо до неї долучається хтось іще, розрахунок уже йде на сили цієї іншої людини. Так відбувається завжди, незалежно від попередніх домовленостей між учасниками групи. Сучасні психологи не можуть точніше пояснити цей феномен і поки не вигадали соціальних інструментів, які дали б змогу цілком його усунути. Тож які б заходи ви не вживали, збільшення групи неминуче позначиться на продуктивності.

Люди, яким властива соціальна лінь, не прагнуть відповідати встановленим стандартам діяльності. Вони вважають, що їхній недопрацьований обсяг компенсують інші. Тому кожен учасник має відчувати, що він — необхідний ресурс. Коли зростає важливість особистих ролей, усі прагнуть більше працювати задля спільних цілей. Такого ефекту можна досягти лише зменшивши групу: це усуває соціальну лінь, і кожен починає працювати на рівні, близькому до власного максимуму.

Як зменшити вплив

У попередньому розділі ми з’ясували, що цілком усунути ефект Рінгельмана не можна. Однак є загальні способи зменшити його вплив: скоротити групу, скласти відповідні технічні завдання, запровадити індивідуальні стимули й належно координувати команду. Ці способи будуть корисними лише за умови, що після їх упровадження не постраждає якість проєкту. Розгляньмо їх докладніше.

Щоб послабити вплив ефекту, насамперед треба визначити чіткі цілі проєкту. Якщо всі учасники розуміють робоче завдання, вони за будь-яких умов перевершать схожі групи без детального розподілу обов’язків. Тож що докладніше завдання, то вища соціальна відповідальність і менше недбалих учасників працюватиме над проєктом.

Крім чіткості, важливо, щоб кожна ціль мала достатній рівень складності. Прості завдання не вимагають зусиль усієї групи, тож деякі учасники можуть ухилитися від роботи. Зі складними цілями так не вийде, адже знадобиться співпраця всіх членів групи. Наприклад, групі зовсім не обов’язково разом відповідати на запитання «скільки буде 2 + 2»: відповість один учасник, а решта просто мовчатиме. Натомість олімпіадну інтегральну задачу з математики одній людині розв’язати складно — може знадобитися допомога групи.

Ще один спосіб зменшити соціальну лінь — підвищити залученість членів групи до розв’язання поставленого завдання. Цього можна досягти по-різному. Наприклад, перетворити роботу на дружнє змагання між учасниками або призначити винагороду за виконання завдання незалежно від результату роботи групи. Так само можна запобігти соціальній ліні, якщо переконати окремих членів групи, що поставлена мета важлива, навіть коли їхні колеги не мотивовані її досягти.

Обов’язково стежте, щоб учасники групи не втрачали координацію. Навіть якщо члени групи мають потрібні для виконання завдання здібності й досвід, вони можуть погано координувати свої зусилля. Наприклад, хокейні вболівальники можуть вважати, що певна команда має найкращі шанси на перемогу просто тому, що в ній грають зірки. Але якщо гравці не зможуть ефективно синхронізувати дії під час матчу, загальна результативність команди постраждає, а передматчевий прогноз виявиться хибним.

Що ще можна зробити

Ми вже розглянули загальні рекомендації, які допомагають зменшити ефект Рінгельмана. Тепер поговорімо про окремі випадки: вони різняться залежно від того, хто з учасників впливає на проєкт.

Керівникам варто розвивати навички спілкування з людьми й лідерські якості. Коли підлеглі дослухаються до керівника й поважають його, це позитивно впливає на результат.

Замовникам потрібно вчитися правильно добирати команду й узгоджувати реальні терміни виконання проєкту. Якщо належно опрацювати всі організаційні питання, не буде непорозумінь і зривів дедлайнів.

Виконавцям важливо постійно думати про те, як добре виконати роботу й здати її вчасно. Якщо кожен член групи зосередиться на підвищенні власної продуктивності та перспективах майбутнього кар’єрного зростання, проєкт розвиватиметься в належному темпі.

Напишіть у коментарях, чи траплявся вам ефект Рінгельмана на роботі або в житті загалом. Наскільки він вплинув на проєкт і як вам вдалося впоратися із ситуацією? Ми любимо обмінюватися досвідом, тож будемо вдячні за кожну корисну пораду й сторонню думку.