Вітаємо із завершенням робочого тижня! Сьогодні хочемо поговорити про феномен групового мислення. Це поняття стосується не лише людства загалом, нації чи міста, а й колективу.
Групове мислення, або «стадне почуття», виникає, коли команда давно працює разом, надмірно впевнена у власній правоті й втрачає здатність критично мислити. Учасники ігнорують факти, які суперечать їхнім ідеям, і зрештою ухвалюють непрофесійні рішення.
Феномен групового мислення відкрив професор Єльського університету Ірвінг Джейніс. Він аналізував політичні й військові рішення, які ухвалювали згуртовані групи.
Виявилося, що що стійкішою була група, то непрофесійніші рішення вона ухвалювала. Учасники погоджувалися із загальною думкою, навіть якщо знали про факти, які доводили хибність рішення.
Групове мислення насамперед провокують:
- Надто активний і переконливий лідер.
- Ізольованість групи від зовнішнього впливу (у роботі не беруть участі сторонні експерти, немає незалежної інформації).
- Жорсткі часові обмеження або будь-який інший тиск.
Симптоми групового мислення
- Раціоналізація
Команда переконує себе в правильності ідеї, попри докази протилежного. - Тиск
Якщо хтось із працівників висловлює протилежну думку або сумнівається в раціональності рішення, решта об’єднується проти нього. Команда тисне, доки колега не погодиться. Або витісняє його з колективу. - Самовпевненість
Якщо команда кілька разів поспіль досягає успіху, учасники вважають, що всі їхні рішення будуть правильними. - Ефект Рінгельмана: чому разом працювати гірше, ніж окремо.
Кожен учасник групи вважає себе етичною людиною. Коли мораль стає головним критерієм ухвалення рішень, прагнення до конформізму зростає. Ніхто не хоче мати аморальний вигляд. - Цензура
Учасники групи починають займатися самоцензурою, щоб підтримати думку більшості. - Ілюзія одностайності
Оскільки ніхто не висловлюється проти, кожен учасник групи впевнений, що команда одностайно погоджується з рішенням. Ця ілюзія зміцнює стадне мислення. Мовчання вважають знаком згоди.
Є кілька методів ефективної групової роботи. Розгляньмо два.
Метод Борда
Учасники зустрічі пропонують кілька варіантів розв’язання питання. Потім кожен анонімно оцінює ідеї — від найкращої до найгіршої. Наприклад, якщо обговорюють 10 варіантів, найневдаліший отримає 1 бал, а найкращий — 10 балів.
Потім бали за кожну ідею підсумовують, і перемагає варіант із найбільшою кількістю балів. Якщо різниця між першим і другим місцем невелика, питання обговорюють повторно.
Індивідуальне голосування допомагає зменшити вплив лідерів на інших учасників.
Шість капелюхів
Цей метод допомагає подивитися на ситуацію з різних боків і впорядкувати командне обговорення.
Шість капелюхів — це шість режимів мислення. Уся група «приміряє» капелюхи у визначеній послідовності (перемикається між режимами мислення), а процесом керує модератор.
Команда працює в одному режимі 5–20 хвилин, а потім переходить до наступного. Зустрічі починаються й закінчуються синім капелюхом.
Синій капелюх: управління. Це капелюх модератора зустрічі. Завдання цієї ролі — керувати дискусією, допомагати зосередитися на меті й підбивати підсумки.
Білий капелюх: інформація та факти. У білому капелюсі учасники розповідають, яка інформація вже є і чого бракує.
Червоний капелюх: емоції та почуття. У цьому капелюсі говорять про інтуїтивні припущення й емоційне ставлення до ідей.
Чорний капелюх: критичне судження. Тут обговорюють ризики, небезпеки й перешкоди.
Жовтий капелюх: оптимізм. Протилежність чорного капелюха — потрібно озвучувати переваги й позитивні наслідки.
Зелений капелюх: креативність. У цьому режимі учасники пропонують нестандартні ідеї та провокаційні рішення.
Для різних типів завдань є свої послідовності капелюхів. Наприклад, якщо потрібно вибрати одне рішення з кількох, група надягає капелюхи в такому порядку: синій, білий, зелений, жовтий, чорний, червоний, синій.