А ви знаєте, що таке клака? Поговорімо про цей термін і про те, як він пов’язаний із Product Placement.
Мабуть, найдавніший спосіб штучно сформувати певне масове ставлення до події — це клака. Так називають і організований на замовлення успіх, і так само замовний провал конкурентів. Термін походить від французького claque, що означає звук, схожий на плескання в долоні. Його вживають щодо різних виступів — театральних, концертних та інших публічних заходів.
Якщо коротко, спеціально найняті глядачі — клакери — імітують захват від вистави чи концерту різними доступними глядачам способами. Це можуть бути оплески, вигуки «Браво!» й сміх у потрібному місці, якщо постановка задумана як комедійна, а глядачам не дуже смішно.
Так само найняті клакери можуть виражати різні види обурення — свистіти, тупотіти ногами, викрикувати образи на адресу артистів. Перші клаки й клакери з’явилися ще в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, де були розвинені традиції публічних вистав. Стародавні амфітеатри — споруди напівкруглої форми з ареною та трибунами для глядачів — збереглися донині в багатьох країнах Середземномор’я, з якими греки й римляни мали налагоджені торговельні зв’язки та культурний обмін.
Згідно з поширеною історичною легендою, давньогрецький комедіограф Філімон із Сиракуз (362–262) наймав клакерів, щоб освистати вистави свого прямого конкурента, комедіографа Менандра. Оскільки Менандр спеціалізувався на витонченішому гуморі, якого глядачі із середнім інтелектом не завжди розуміли, трюк повністю вдався.
Клакерство виявилося настільки живучим явищем, що дійшло до 21 століття. Так, замітка про діяльність клаки у Великому театрі в Москві навіть потрапила на сторінки видання The New York Times. У статті Wild Applause, Secretly Choreographed («Бурхливі аплодисменти, таємно зрежисовані») докладно, з іменами й фотографіями, описано роботу команди клакерів, які діють у змові з артистами Великого театру й підтримують їх оплесками та вигуками «Браво».
Product Placement — це непряма реклама товару або бренду через його використання у творі мистецтва — кінофільмі, мультфільмі, телепередачі, музичному відеокліпі, картині тощо. Витоки product placement сягають 19 століття. Так, ознаки продакт-плейсменту можна помітити на картині Едуара Мане «Бар у “Фолі-Бержер”», де в правому нижньому куті на пляшці пива видно етикетку із зображенням, схожим на логотип, під яким продавали пиво Bass.
Бренд Bass веде свою історію з 1777 року й на час написання картини у 1882 році вже встиг завоювати довіру споживачів.
Чи мав Едуар Мане якийсь меркантильний інтерес або домовленості з брендом, чи художник просто відобразив тодішню дійсність — ми вже не дізнаємося. Проте не підлягає сумніву, що не кожен бренд увічнений на картинах великих художників і що для бренду це реклама на віки — у буквальному сенсі.
Топ-3 компанії, які найбільше виграли від product placement:
1. Продажі консервованого шпинату компанії Spinach Can зросли на 30% після появи в 1929 році мультперсонажа — моряка на ім’я Попай, який може миттєво збільшити свою фізичну силу, з’ївши банку шпинату.
2. Продажі солодощів Reese`s Pieces компанії Hershey`s зросли в середньому на 65–70% після виходу в 1982 році фільму Стівена Спілберга «Інопланетянин», у якому ними пригощали прибульця.
3. Продажі віскі Jack Daniel’s зросли в 5 разів після того, як в одній зі сцен його пили герої фільму «Основний інстинкт», що вийшов на екрани у 1992 році.