Любите мультфільми? Впевнені, «Корпорація монстрів», «ВОЛЛ-І», «Відважна» чи «Таємниця Коко» — точно серед ваших улюблених. Президент компаній Pixar і Disney Ед Кетмелл у своїй книжці «Корпорація геніїв» розповідає, як створити й розвивати успішну творчу корпорацію.
На початку кар’єри Ед Кетмелл хотів влаштуватися в компанію Джорджа Лукаса Lucasfilm. На співбесіді його запитали: «З ким іще з кандидатів на цю посаду варто поспілкуватися?» Ед без проблем порадив кількох фахівців, які підійшли б на цю вакансію. Виявилося, що з цими людьми співбесіди вже провели. Але на аналогічне запитання вони нікого не назвали — побоялися конкуренції. Зрештою в Lucasfilm взяли Кетмелла. Якщо людина спокійно говорить про суперників, значить, вона не боїться здорової конкуренції й справді дбає про продукт. Це гарна риса для командного гравця, особливо у творчому колективі.
Упродовж 13 років у великій конференц-залі Pixar стільці стояли так, що 30 людей сиділи навколо центрального столу, а решта — за їхніми спинами. У цій залі відбувалися наради компанії. У центрі сиділо керівництво. За столом — інші менеджери. Ті, хто сидів позаду них, почувалися другорядними й не поспішали висловлювати ідеї. Одного разу нараду довелося провести в іншій залі. Усіх розсадили по периметру кімнати, і атмосфера відразу пожвавилася. Усі присутні відчули себе рівними, і нарада пройшла набагато продуктивніше.
Після цього Кетмелл наказав прибрати стіл із конференц-зали, щоб ніхто не почувався скривдженим. Лише ця деталь поліпшила атмосферу під час нарад Pixar. Люди почали генерувати більше ідей і перестали боятися висловлюватися.
Коли в «Pixar» створювали «Історію іграшок», над проєктом працювало понад 100 людей. Кетмелл настільки був залучений до процесу, що не сумнівався: у його команді чудова атмосфера. Коли мультфільм випустили, виявилося, що половина команди була незадоволена й не почувалася повноправними учасниками процесу. Проблема полягала в надто суворих правилах комунікації. Щоб у такій великій команді не почався безлад, у ній вибудували чітку ієрархію. Але розподіл відповідальності сприяв бюрократії та несвободі. У підсумку рядовий аніматор не міг безпосередньо поговорити зі спеціалістом із моделювання й висловити свої ідеї. Йому доводилося погоджувати комунікацію з менеджером. Це всіх дратувало, люди не почувалися командою й воліли зайвий раз промовчати.
Коли Кетмелл це зрозумів, то зібрав усю компанію й оголосив, що відтепер кожен співробітник має право контактувати у робочих справах із колегою будь-якого рівня й у будь-який час. Це значно поліпшило атмосферу в компанії.
Перш ніж будь-який мультфільм Pixar вийде на екран, у ньому може кілька разів змінитися сюжет, герої, їхній вигляд і навіть головний посил фільму. Мультфільм «Корпорація монстрів» задумували як історію про 30-річного бухгалтера, який ненавидить свою роботу й бачить привидів. Зрештою це була історія про маленьку дівчинку та її дружбу з милим пухнастим монстром.
Щоразу, коли в мультфільмі доводиться щось змінювати, співробітники Pixar сприймають це не як особисту поразку, а як ще один крок на шляху до успішного фіналу.