У понеділок о 9:00 у них планерка й обговорення поточних мрій. Начальник відділу зачитує нові надходження бажань із планети Земля, а всі інші переписують їх у свої щоденники. Петя мріє стати письменником. Коля — кухарем. Наташа — фотографкою. Ну, наприклад.
Потім начальник так захоплено каже: «Ну все, друзі, до роботи! Ми ж чудова команда! Ми професіонали!»
І понеслося. Вони вигадують неймовірні сценарії та сюжети. Точно розраховують час і місце, щоб зіштовхнути людину з випадковими людьми й подіями. Складають план і графік. Узгоджують усе зі суміжними групами, щоб здійснення мрії Петі ніяк не завадило здійсненню мрії Колі. Виконують колосальну роботу. Не сплять ночами, не бачать дітей і кота. Мріють, що після цього проєкту обов’язково попросять у шефа відпустку.
І ось проєкт підписано. Усі інстанції дали добро.
Настає день ікс. Його обведено в календарі червоним кружечком. Усе узгоджено з астрологічним відділом. Близнюки в Овні, як і належить.
Людина виходить з дому. Розуміє, що забула ключі. Поки бігала по ключі, запізнилася на автобус. А на роботі начальник-звір і терміновий проєкт. Людина викликає таксі й розуміє, що сьогодні залишиться без обіду, бо на таксі підуть останні гроші. Зіпсувавши собі настрій, плюхається в машину. Таксист вирішує розрядити атмосферу й робить радіо голоснішим. Грає Лепс: «Самый лучший день». Людина просить перемкнути. На іншій радіостанції — оголошення. Така-то студія за такою-то адресою оголошує новий набір до художньої школи. Телефон повторюють двічі. А таксист каже: «О, у художники кличуть. Моя племінниця теж добре малює. Їй зараз 5 років, а всі кажуть, що вона справжній талант».
А людина сумно відповідає: «Я теж у дитинстві добре малював».
А по радіо оголошення знову повторюють.
Там, на небі, всі дивляться на це, схрестивши пальці. Ніхто не дихає. Не ворушиться. До туалету ніхто не виходить. Муха завмерла в польоті.
Людина переписує номер телефону у свій записник.
Уся творча група полегшено зітхнула. Відкорковують шампанське. Усі аплодують і сміються. Хтось підхопив іншого й закружляв у танці. Хтось від радості запросив колегу на побачення.
А людина прийшла додому. Розповіла дружині. А та й каже: «Що це ти надумав? Які дурниці?»
А людина така: «Справді, що це я собі надумав! Якісь дурниці. Та я ж із дитинства не малював. Ну так, недавно про це згадував. Навіть хотів купити пензлі. Але якось усе грошей зайвих не було. Як я туди піду? Засміють же…»
А там, на небі, всі разом: «Та що ж таке?! Як так?!»
Хтось театрально жбурляє папери зі столу зі словами: «Я більше так працювати не можу!!!» Побачення скасовується. Шеф викликає начальника відділу здійснення мрій і вимагає звіт. Хто винен? У чому косяк? Розбір польотів. Позбавлення премій. Жодної відпустки. Удома сумують діти й кіт.
Загалом, не дратуймо Всесвіт. Там люди справді стараються. Працюють без відпустки.
То що, не будемо?