Хочете подивитися на завдання свіжим поглядом? Спробуйте поглянути на нього знизу вгору!
Інформація в нашому мозку обробляється двома способами: «згори донизу» (top-down) і «знизу вгору» (bottom-up), стверджує автор книжок «Розум» і «Уважний мозок», науковець і психотерапевт Деніел Сіґел. Частково це пояснюється анатомічною будовою мозку: вище розташована кора, нижче — стовбур головного мозку, ще нижче — лімбічні ділянки. Перший тип сприйняття дає змогу помічати нове, другий — не витрачати зайві ресурси, спираючись на попередній досвід.
Розум
Обробляючи інформацію згори донизу, ми згадуємо пережитий досвід і узагальнюємо його. Наприклад, якщо ви вже не раз бачили собак, у вас є певний абстрактний образ цієї тварини. Коли бачите пухнастого пса, який проходить повз, мозок користується готовою ментальною моделлю — ви миттєво розумієте, що перед вами собака, а не кішка чи слон. Водночас ви не помітите унікальності саме цього собаки й не станете докладно розглядати густоту його шерсті чи колір очей. Для вас це ще один об’єкт із багатьох.
Це водночас і мінус, і плюс обробки інформації «згори донизу»: з одного боку, вона дає змогу заощаджувати час та енергію, не заглиблюючись у несуттєві подробиці, і робить пізнання менш ресурсомістким. З іншого — заважає помічати деталі. Побачивши троянду, ми знаємо, що це за квітка, але не зупиняємося, щоб зануритися в багатство її ароматів і помилуватися унікальною палітрою кольорів і текстур.
Іноді нам просто потрібно випити води, не замислюючись про її походження чи властивості склянки.
Сіґел називає такий тип мислення «концептуальним конструктором»: під час обробки «згори донизу» людина додатково конструює інформацію. Вона отримує вхідні сигнали й генерує власні.
«Знизу вгору»
Уявімо, що ви ніколи не бачили єхидни. У вашому мозку немає ментальної моделі, яка могла б її описати. Тоді під час першої зустрічі ви уважно вивчатимете тварину, помічаючи найдрібніші деталі. Це і є обробка інформації «знизу вгору».
Особливо виразно такий тип мислення проявляється в подорожах. Приїхавши до нового міста чи країни, ми за кілька годин помічаємо довкола більше деталей, ніж за роки життя у знайомому середовищі.
Сприймати світ «знизу вгору» — означає уважніше ставитися до нового, бачити унікальні аспекти того, що буквально перед очима.
Це також можна назвати усвідомленістю. Але Сіґел називає цей тип мислення «провідником»: під час обробки «знизу вгору» розум виступає провідником сенсорного досвіду. Він дає потоку інформації вільно текти й лише спрямовує його, ніяк не змінюючи.
З погляду науки
Верхня частина нашого головного мозку — кора — складається з вертикальних стовпчиків, більшість із яких має глибину в шість шарів клітин. Верхній шар позначено номером один, нижній — номером шість. Саме кора приймає всі вхідні сигнали від органів зору та слуху й перетворює їх на карти сприйняття.
Сіґел припускає, що потік свідомості «знизу вгору» виникає в нижніх шарах кори — шостому, п’ятому й четвертому. А потік «згори донизу» — навпаки, у першому, другому й третьому.
Якщо ми бачимо пухнасту тварину з довгою штукою, що звисає позаду, вмикається шлях від шостого шару до п’ятого й четвертого. Але якщо ми вже бачили такий об’єкт і назвали його «твариною», «собакою» чи конкретніше — «Чарлі», попередні знання активують карти кори, що йдуть від першого шару до другого й третього.
Як застосовувати це на практиці
Що старшими й досвідченішими ми стаємо, то більше домінує конструкція мислення «згори донизу». Конструктор віддаляє нас від поточного моменту й заважає бути тут і зараз. Він формує очікування щодо того, яким має бути світ, — через це ми часто налаштовуємося на розчарування, біль і стрес.
Мислення «знизу вгору» дає змогу перебувати в теперішньому моменті, приймаючи те, що є. Нейронний ланцюг у мозку не змінюватиме поточне сприйняття залежно від попереднього досвіду.
Коли ми відкриті до того, що відбувається цієї миті, ми можемо прийняти природну невизначеність життя.
Мистецтво повноцінного життя значною мірою полягає у вмінні пробудити «розум новачка», тобто здатність мислити «знизу вгору».