Одного чудового дня керівника підприємства осяює проста істина.
У пристойної організації має бути сайт: так само як керівництву незручно залишати реквізити на клаптиках серветок, організації потрібна «візитівка» — сайт. Бажано під колір візиток і з супер-пупер ексклюзивним логотипом.
А то як же: клієнти кривлять губи, крутять у пальцях глянцевий квадратик і питають: «А де у вас сайт?» І доводиться натягувати усмішку: зрозуміло, похвалитися нічим.
Звісно, крім престижу, одразу знаходиться ще ціла купа переваг віртуального представництва рідної контори.
А буває й так, що шефа осяює під час «мозкового штурму», і він вигукує, звівши руки до стелі: «Я знаю, як збільшити наші прибутки в рази!» — і після овацій підлеглих або коли членів правління, які раптом прокинулися, піднімуть із підлоги «Паркери», лунає світла ідея: «Якби в нашого підприємства був сайт, що продає, ми змогли б неймовірно збільшити прибутки, залучити клієнтів і багато іншого».
Думка, звісно, правильна.
Але практика роботи з наслідками таких сплесків ідей найчастіше дає гнітючі результати.
Наступний етап після схвалення — зазвичай пошук виконавця. Створити сайт у Запоріжжі — не проблема, але турботу про втілення мрії шефа у вигляді сайту «не гіршого, ніж…» покладають на системного адміністратора Васю (у найкращому разі) або менеджерку з логістики Свєточку. Цей почесний обов’язок стає додатковим і, як вважає більшість начальників, мало не благословенням згори.
Насправді Васі чи Свєті глибоко байдуже до честолюбних задумів шефа: вони зайняті своєю роботою по самі помідори, а додаткові завдання ніде в їхніх обов’язках не прописані. Та й зрозуміло, що створити професійний сайт, що продає, у Запоріжжі звичайний працівник не зможе.
Починається етап очікування.
Начальство потроху навішує завдання на «облагодіяного» підлеглого, той намагається не потрапляти на очі, напруга зростає. За кілька місяців жертві начальницької любові Василеві стає зрозуміло: проблема сама не зникне, а бажання мати сайт у начальства нікуди не поділося. Ба більше, саме Вася ризикує стати причиною того, що фірма недоотримає мільйони.
І Вася починає шукати інформацію про те, як створюють сайти і що це означає з погляду його роботи.
Вася не винен. Він опинився «крайнім», і подітися йому нікуди. Через три-чотири місяці керівникові нарешті стає зрозуміло, що Вася не хоче або просто не може виконати цю роботу. Тим часом фірма працювала без сайту, а багатьох клієнтів переманили успішніші конкуренти, які створили сайт у Запоріжжі ще до того, як виготовили печатку й облаштували місце бухгалтера.
Можна зробити Васю винним, але наступний відповідальний за майбутній сайт витратить іще кілька місяців, не просунувши справу далі рішення про його створення.
Ви згодні перебрати всіх працівників одного за одним?
Навіть якщо Василь за допомогою «досвідчених друзів — комп’ютерних геніїв чи хакерів» наклепав пару сторінок у HTML і виклав їх на безкоштовний хостинг, напханий рекламою ВІП-проституток України, — навряд чи такий продукт створить вам міцну репутацію. Хіба що потенційному клієнтові, крім товару вашої організації, захочеться придбати ще й послуги ескорту.
Тому закликаю вас не заощаджувати кошти, залучаючи працівників або знайомих замість висококласних фахівців. Сьогодні створити сайт у Запоріжжі можна не лише професійно, а й за доступними цінами. Навіть якщо ваш сусід, який служив в інженерних військах, знається на комп’ютерах краще за вас, це не означає, що він без проблем зробить і сайт, що продає. Зверніться до професіоналів, знайдіть відповідне співвідношення ціни та якості й просто будуйте свій бізнес. Навіть найскладніший сайт, який стане вашою гордістю й опорою, можуть створити запорізькі професіонали.