«Управлінська решітка» активно використовується в організаційній психології з 1960-х років. Саме тоді її розробили вчені Роберт Блейк і Джейн Мутон. В основі моделі — 2 критерії: турбота про бізнес і турбота про працівників.
Візуально це має вигляд зображення, прикріпленого до допису.
Вісь X. Орієнтація керівника на прибуток (оборот, собівартість продукції, виконання графіка робіт)
Вісь Y. Інтерес керівника до працівників (умови праці, добробут на роботі, згуртованість команди)
Кожен із двох показників вимірюють за шкалою від 0 до 9. У результаті дослідники виокремлюють 5 основних стилів управління.
Примітивний стиль керівництва, або «злиденне управління» (ділянка 1.1)
Надліберальна модель управління. Керівник уникає складних ситуацій і конфліктів, не має твердої позиції щодо питань, за які відповідає.
Єдина його мотивація — зберегти свою посаду, а результати роботи чи добробут працівників його мало турбують. У підсумку робочі процеси в організації не налагоджені, працівники невдоволені й у певний момент починають протестувати.
Соціальний стиль керівництва, або «управління в дусі будинку відпочинку» (1.9)
«Соціального» менеджера іноді називають надмірно опікунським і турботливим. Працівники в центрі його уваги, він вибудовує якісні стосунки з усією командою. Фінансові результати його турбують значно менше й не є пріоритетом.
Організаційний стиль керівництва, або «компромісне управління» (5.5)
«Проміжний» варіант менеджера — це баланс між увагою до потреб усіх працівників і прагненням до прибутку. Тут досягають непоганих результатів за рентабельністю бізнесу, а добробут працівників теж не на останньому місці.
Проблема такого стилю управління — посередні результати: бізнес-процеси оптимізовані, але не на 100%; прибуток надходить, але він менший за очікуваний; працівникам створюють непогані умови, але вони не відчувають особливої мотивації та бажання показати максимум, тому за нагоди легко змінять місце роботи.
Авторитарний стиль керівництва, або «менеджмент підпорядкування» (9.1)
Менеджер, зосереджений винятково на результаті, вирізняється авторитарним і навіть диктаторським стилем управління. Такі керівники використовують працівників як пішаків, легко відпускають їх і замінюють одних фахівців іншими. У їхньому світі ідеальний працівник — той, хто підкоряється, не ставлячи зайвих запитань.
Груповий стиль управління, або «командний менеджмент» (9.9)
У цьому разі людські ресурси оптимізують для досягнення бізнес-цілей. За такого управління для організації важливі колективні інтереси. Уважний, чуйний і надихаючий менеджер спонукає працівників робити все можливе задля цілей організації.
Але будь-яка модель управління може бути результативною!!!
Модель командного менеджменту вважають найефективнішою, але за певних умов успішними можуть бути й інші стилі. На думку науковців Пола Герсі та Кена Бланшара, авторів теорії ситуаційного менеджменту, кожен із п’яти стилів управління може дати позитивні результати залежно від зрілості працівників.
Під «зрілістю» Герсі й Бланшар мають на увазі автономність, відповідальність за результат своєї роботи та бажання виконати її якомога краще. Якщо ця якість у працівника добре розвинена, він надовго не затримається в авторитарного лідера, зате чудово працюватиме з ліберальним керівником, який надасть йому повну свободу дій.
Щоб визначити, до якого типу керівників ви належите, пройдіть тест за посиланням: