Добрий вечір! Літо — чудова пора для прориву. Але щоб здійснити його в будь-якій сфері — кар’єрі чи особистому розвитку — потрібна певна частка усамітнення. Будьте як Білл Ґейтс! Ні, не чипуйте людей (це жарт, якщо що), а час від часу обирайте усамітнення, щоб бути продуктивнішими!

Коли Леонардо да Вінчі писав «Таємну вечерю», він приходив до монастиря раніше за всіх, поки не зібралися його помічники чи учні. Працюючи в майстерні, він раз у раз виходив звідти на довгі прогулянки. І в такі моменти обов’язково брав із собою записники — фіксувати думки й записувати все, що відбувалося довкола.

Поет Томас Мертон у віці 26 років вступив до абатства Діви Марії Ґетсиманської, щоб вивчати себе й людську природу. Його щоденники того періоду сповнені глибоких роздумів. У них Мертон навіть доходить висновку, що усамітнення і є сенсом його існування: «Молитися й працювати вранці, трудитися й відпочивати вдень, знову нерухомо сидіти в медитації ввечері, коли ніч опускається на землю, а тиша наповнюється темрявою та зорями, — ось справжнє й особливе покликання».

Білл Ґейтс двічі на рік влаштовує собі «тиждень роздумів» — сім днів на самоті в лісовому будиночку. Лише там, за його власними словами, він може сісти й по-справжньому подумати. На самоті він багато читає, пише довгі службові записки працівникам, робить перерви на гру в бридж і прогулянки.

Запитайте себе: де вам найчастіше спадають на думку нові ідеї чи осяяння? За кермом автомобіля, під час прогулянки, у душі чи в тривалому поході? А де цього ніколи не стається? На гучній вечірці, у барі чи переповненому офісі.

Ловіть ці хвилини. Цінуйте їх. І використовуйте на благо власної душі й розуму.