У буддистській традиції виділяють три складники навчання. Вони не розташовані в суворій послідовності, а радше перебувають у рівновазі.

1) Отримання інформації. Слухання вчителя, читання текстів. Ми дізнаємося щось нове.

2) Осмислення інформації. Ми дивимося, як новий фрагмент знань вписується в нашу теперішню картину світу. Обговорення й дискусії — теж одна з форм осмислення.

3) Практичне застосування. Оновлення нашої картини світу.

У реальному житті (особливо в діловому) часто спостерігається перекіс у бік отримання інформації. У зовсім запущених випадках усі постійно ходять на зустрічі, пишуть одне одному електронною поштою та в чатах, телефонують… Але, крім цього, мало хто щось робить, і ще менше людей про це думають, зате всі дуже бурхливо це обговорюють. Чомусь ми часто переоцінюємо знання — просте концептуальне знання, перший стовп у буддійській традиції. А практики й експериментів нам, навпаки, бракує.

Зосередьмося сьогодні на тому, щоб робити хоча б невелику частину того, що знаємо. Згодні?